"Тільки рідним словом хай говорить серце"

День української писемності та мови – 2015 р.

Мета: розширити і поглибити знання дітей про мову; показати її багатство, красу; розвивати виразне мовлення, уяву, мислення; збагачувати словниковий запас; виховувати любов та повагу до української мови, бажання вивчати, боронити її чистоту.

 

Хід заходу

Вчитель (Шведик): Усім доброго дня! Вітаємо вас на нашому святі. Нагадуємо, що  6 листопада 1997 року було підписано Указ Президента України, у якому говориться: “На підтримку ініціативи громадських організацій та з урахуванням важливості ролі української мови в консолідації суспільства постановляю: “Установити в Україні День української писемності та мови, який відзначати щорічно 9 листопада в день вшанування пам’яті Преподобного Нестора Літописця”.  Наш міцний, як скеля, народ має славетну мову солов’їну, яка наймилозвучніша, наймиліша, найцінніша. Багата і чудова українська мова, мов кринична вода, яку черпаєш, а їй немає ні кінця, ні краю. Ми з кожним роком глибше пізнаємо її скарби, все не перестаємо дивуватись її красі.

Вчитель (Кухарська): Наша мова калинова  допомагає нам спілкуватися між собою, занурює нас у неймовірну красу кожного нашого слова. Прекрасна, неповторна, мелодійна українська мова. А для нас вона єдина й безцінна, адже мова народна — це золотий запас душі народу, з якого ми виростаємо, яким живемо, завдяки якому маємо право милуватися й пишатися рідним краєм. Людині визначено Богом місце народження, країна, небо ; вона не може нічого того поміняти, як не може поміняти саму себе. А якщо щось із того призначеного їй, поміняє, то не на краще, бо чуже ніколи не буває кращим. І куди б ти не пішов – твоя Батьківщина, земля твоя, твоя мова, твій народ завжди будуть з тобою.

Учень (4 клас)Микола

День писемності і мови

Нагадає нам про те,

Як ішло крізь всі окови

До нас слово золоте.

Попри всякі заборони,

Майже смерть і люте зло

Подолало перепони,

В повну міру розцвіло.

Й повернулась в дім наш знову

Не розтоптана, жива

Українська рідна мова

 І її святі слова.

Учень (Гунька Мар’ян):

 (Д.Білоус «Слово»)

Споконвіку було Слово,

Й було Слово в Бога.

Й було Богом святе Слово, -

Все постало з Нього.

І життя було у Ньому.

Й життя стало Світлом,

Для вселюдського огрому

В темряві розквітлим.

Помагай же Слову, Боже,

Із пітьмою в герці.

Щоб жило, правдиве й гоже,

У людському серці.

Учениця (Фанга Софія):

 (І.Коваленко «ДЖЕРЕЛО»)

Отак воно усе й пішло,

Що на початку було Слово,

Тоді на світ з’явилась Мова,

Назвімо третім – Джерело.

Ви не дивуйтесь!

Все, як треба,

Була такою воля Неба:

Сам Бог послав нам цей струмок,

Що став володарем думок.

Людина в світі б не жила,

Коли б не мала Джерела –

Джерела наснаги,

Джерела відваги,

Джерела натхнень,

Джерела пісень,

Джерела всіх знань,

Джерела кохань,

Джерела тепла,

Віри джерела.

Отак усе життя й пройшло,

Все до ладу, усе, як треба,

Була такою воля Неба –

Знайшов своє я Джерело.

І джерело це – Україна,

Вона не вмре і не загине,

Не знищать підступи і зло

Святе і чисте Д ж е р е л о!

Учень (Сосовський Вадим):

Учи, дитино, рідну мову,

Гордися нею і лелій,

А зрадити голубоньку чудову

 Ти навіть в думці не посмій.

Молися нею юними устами

Вона твоя, як серце і душа.

Вона від прадіда, від тата і від мами,

Вона - Шевченкова, Франкова, Куліша.

Люби її, як матінку й природу,

Горнись до неї - ти ж бо її син!

Вона - безсмертя рідного народу,

Могутній, вічній України дзвін.

(Звучить пісня про Україну)

Ми є діти українські

Вкраїнського роду,

Українці — то є назва

Славного народу.

приспів

Гоп шіді ріді дан шіді ріді дана

Гоп шіді ріді дан шіді ріді дана

Україна — то край славний,

Аж по Чорне море,

Україна — то лан пишний,

І степи, і гори.

І як мені України

Щиро не кохати?

Мене ненька по-вкраїнськи

Вчила розмовляти.

І як мені України

Щиро не любити?

Мене вчили по-вкраїнськи

Господа молити.

Інсценізація вірша «Як би тобі, доню…» Донька – Мацишин Олена, Мама – Винничок Мирослава. (Діалог матері та дочки)

 Мати:

Як би тобі, доню, в світі не було,

Не скупись ніколи людям на добро.

Бо і так доволі хтось насіяв зла

 І холонуть душі наші без тепла.

Донька:                                Забувають діти мову матерів.

                                              Глянь, від того болю світ аж посірів.

                                              Стогне від розпуки зранена земля,

                                              І сивіти стала матінка моя.

 (Гладить маму по голові.)

Мати:                                   

Доню моя, доню, синьоока зірко,

У житті буває солодко і гірко.

Як би твої очі не манили зваби,

Не посмій вчинити Батьківщині зради.

Не посмій зламати гілку калинову –

Сиротою станеш, як забудеш мову.

Можеш призабути запах рути –м’яти,

Але рідну мову мусиш пам’ятати.

Можеш не впізнати голосу діброви,

Та не смій зректися маминої мови!

Вчитель (Шведик): Рідною мовою потрібно розмовляти правильно. В цьому допоможуть скоромовки – спеціально підібрані фрази із скомпонованих важковимовних слів, і звуків, що створюють труднощі для швидкої й виразної вимови. Скоромовки використовують для розвитку мовлення дітей, артистів, викладачів і всіх, хто хотів би говорити виразно, розбірливо і чітко. А чи вмієте, діти, скоромовки  швидко промовляти?  (Слова роздати учням 2-6 класів.)

1.Бурі бобри брід перебрели,
Забули бобри забрати торби.

2.У зливу жахливу під кущем
Дуже змокли жук з джмелем.

3.Черепаха чаплю вечором
Пригощала чаєм з печивом.

4.Сів шпак на шпаківню,
Заспівав шпак пісню півню:
- Ти не вмієш так, як я, 
Так, як ти, не вмію я.

5.Ти, малий, скажи малому, 
Хай малий малому скаже, 
Хай малий теля прив’яже.

6.За горою, біля броду,
Обгороджений город.
Барабанять по городу
Бараболя і горох.

7.На печі, на печі 
Смачні та гарячі
Пшеничні калачі.
Хочеш їсти калачі -
Не сиди на печі.

8.Лиса з лісу у село
«ку-ку-ріку» занесло.
Заглядає лис у вікна:
«Де ж це півень кукурікнув?»

9.Сорока сороченятам
Сорочки строчила,
Сорочки строчила,
Вишиванки шила.
Все чорним та білим,
Все білим та чорним
Сорочки строчила.

10.Над квіткою гуде бджілка,
Сидить в житі перепілка,
На черешні горобець,
А хто зловить – молодець!

Вчитель: І ви молодці! Добре виконали завдання. До речі, про завдання.. Скажу, дуже цікаву домашню роботу виконував один клас.

Вчитель (Кухарська): На домашню роботу 8 клас готує реферат на тему: «Тільки рідним словом хай говорить серце». Дівчата вирішили втрьох зробити роботу. Чи зможуть учні по- новому відчути чарівність рідної мови? Знайти щось особливе для себе? (Вчитель доповнює текс чи змінює на власний розсуд.)

Сценка «Реферат» - 8клас (Зоряна, Оксана, Наталія)

-         - Зоряно, привіт! У мене світло вимкнули, немає  інтернету в телефоні. Потрібно мою частинку повідомлення  про мову написати, бо щось руки не доходили до цього завдання раніше.

-         - Привіт, Оксано! Я саме хотіла до тебе завітати. Теж за вихідні не встигла щось про рідну мову підшукати. А вже листопад розпочався. Мої батьки забули заплатити за інтернет. -Ото біда!  І як нам реферат написати?

-         - Ходімо до Наталки, вона точно все підготувала.

-         - Наталю, привіт!(разом) Ми до тебе реферат писати прийшли.

-         -- Привіт, дівчата! Не вийде в мене виконувати завдання, бо комп’ютер тато на ремонт відвіз. Я оце збираюсь іти до бібліотеки за інформацією.

-         - Ти знаєш як користуватись бібліотекою?

-         - Знаю, в мене часто ламається комп, тому довелось навчитись. Ходімо швидше, бо ще не встигнемо виконати завдання з української мови

-         

-    (У бібліотеці) Доброго дня! Нам потрібні книги про рідну мову.

-       -   Доброго дня!  Ось - прошу візьміть.

(Сідають за стіл. Читають цитати, ведуть діалог. Вірші читають напам’ять учні інших класів.)

-        -  Почнімо так: «Рідна наша мова – українська. Її з дитинства чує наше серце. Приємну слухові найвибагливішого музиканта.  Ця мова берегла і береже душу українського люду.» І, можна, цитату з абзацу: Мова – це наша національна ознака, в мові - наша культура, сутність нашої свідомості.(Іван Огієнко)

-        -  Добре. Нам ще  потрібні цитати. Ось, послухайте: «Мова – така ж жива істота, як і народ, що її витворив, і коли він кине свою мову, то то вже буде смерть його душі, смерть того всього, чим він відрізнявся від других  людей.» Панас Мирний. А я й не знала, що мова жива…

-          - Знала, просто ти призабула. Ми ж вчили, що мова жива, змінюється: є ж застарілі слова, неологізми…

-         - Згадала! У словниковому складі мови завжди одночасно існують два шари лексики: активна і пасивна. До активної лексики сучасної української мови належать загальнонародні слова, які не мають ознак застарілості: земля, світло, вільний, білий, п’ять, писати, завтра, тут, а також слова і терміни, що широко використовуються в різних спеціальних галузях науки, техніки, культури: лексикологія, інтеграл. До пасивної лексики мови належать слова, які вже (або ще) рідко вживаються. Сюди належать усі застарілі слова і нові слова, які недавно виникли і ще не ввійшли до загальнолітературного вжитку, а також слова спеціального призначення, діалектизми тощо. Ой що це я….. Мені от подобаються народні прислів’я. Їх обов’язково використаємо: Птицю пізнати по пір'ю, а людину по мові. Хто мови своєї цурається, хай сам себе стидається. Рідна мова – не полова: її за вітром не розвієш. Слово до слова – зложиться мова.

-          Я тільки за. Гляньте, який цікавий віршик  знайшла. Для роботи нашої згодиться   

(Білоус) Учениця (Фурдига Катерина):

  Які чудесні барви у нашій рідній мові,

  Які відтінки різні від Сейму аж по Сян!

  У Києві говорять інакше, ніж у Львові, —

  І чорногуз, і бусол, лелека і боцян...

  Так наче називаєш різновиди лелек ти,

  А це лиш різні назви, синонімічний ряд.

  А є ще риси мови, що звуться діалекти:

  Де говори місцеві на дещо інший лад.

  На Київщині (в Липках) взуття зовуть обувка,

  А огірок звичайний в Чернігові — гурок,

  А кошик на Поліссі (в Іванкові) — кошувка,

  І назви, і вимова різняться що не крок.

-         -  Хороша поезія. А мені ось ці слова припали до душі: „В уяві моїй мова завжди живе поряд з піснею, сестрою її рідною, навічно злитими, здруженими уявляються мені як дві вільнокрилі птиці, — мова і пісня. Бо ж наша мова  - як чарівна пісня, що вміщує в собі і палку любов до вітчизни, і ярий гнів до ворогів, і волелюбні думи народнії, і ніжні запахи рідної землі. А пісня — це найдобріша, найвиразніша мова”, - говорив   П. Тичина. Як думаєте, чи можна буде заспівати пісеньку про мову на захисті нашого реферату?

-         - Запитаємо перед уроком. А яку?

(Звучить пісня про мову)

 

-          Я теж знайшла щось цікаве про нашу пісню та мову: Нудьга Г.: «Мова й пісня – дві найважливіші фортеці. Їх народ повинен оберігати пильніше і відчайдушніше, ніж свої кордони. Навіть втрачені кордони з часом можна відновити, а мову відродити майже неможливо. Мова – це скарб, який важко оцінювати. Мову не можна замінити чужою, бо це означало б, що народу потрібно прищепити чуже серце, вселити чужу душу. Навертати, схиляти до чужої мови, силою примушувати народ зрікатися рідної мови – це найбільший злочин.»

-          Оксанко, почитай цей вірш. Які слова! Аж вивчити захотіла його.      

(    Куліш «Рідне слово») 

      Читає учениця 9кл. Маркович Олеся

       Я на сторожі коло їх

Поставлю слово.

                 Шевченко

Мовчки предки наші в полі,

Мовчки спочивають,

Тільки чорнії могили

3 вітром розмовляють.

Спочивають, дожидають

Праведного суду,

Що судити Україну

Рідне слово буде.

Вже судили княжі віча,

Панські трибунали,

І перевертні гетьмани

Ради радували.

Радували, — утікала

Правда з того суду,

Багатились підмовлянням

На перелюб люду.

Радували, продавали

За маєтки волю,

Засівали головами

Безголів по полю.

Засівали, насипали

Пам'ятні могили,

В тих могилах рідним трупом

Правду придушили.

А неправду поруч себе

За столом саджали,

Не вином, людськими слізьми

Кубки ісповняли.

Ой пануйте ж, бенкетуйте,

Ми ждатимем суду.

Що судити Україну

Рідне слово буде.

Рідне слово, божа правдо!

Як мала дитина,

Тебе стала промовляти

Хирна Україна.

Промовляє, — оживає,

Згнічений морозом

Непозичений у німця

Український розум.

Схаменуться, стрепенуться

Стуманілі люде:

Рідне слово, рідний розум,

Рідна й правда буде.

Без напасті завоює

Города і села,

І над людьми зацарює,

Приступна й весела.

І засвітить серед хати

Світло благодатне,

І, як мати, буде дбати

Про сирітство хатнє.

І ходитиме всевіда

3 хати до палати,

Щоб убогого сусіда

3 багачем з'єднати.

Рідна правдо, люба радо,

Тихому одрадо,

За єдиность і братерство

Праведна наградо!

В дусі правім будем вічно

Об тобі молитись,

Духом правди з ворогами,

Поки духу, битись.

-          - Які слова! Сподіваюсь, наші хлопці почують – виростуть справжніми захисниками українського слова. А я знайшла ще один вартий уваги вислів: Плачинда С. (1988): «Мово рідна! Ти ж – як море – безконечна, могутня, глибинна. Котиш і котиш хвилі своїх лексиконів, а їм немає кінця-краю. Красо моя! В тобі мудрість віків, і пам’ять тисячоліть, і зойк матерів у годину лиху, і переможний гук лицарів у днину побідну, і пісня серця дівочого в коханні своїм, і крик новонародженого; в тобі, мово, неосяжна душа народу – його щирість і щедрість, радощі і печалі, його труд, і піт, і кров, і сміх, і безсмертя його. Арфо серця мого! Люблю зажуру пісень твоїх, і невмирущий оптимізм гумору твого, і музику слів твоїх. Скарбе мій єдиний, з тобою я найбагатший і найдужчий у світі, без тебе – перекотиполе, що його вітер несе у сіру безвість, у млу небуття.Твердине моя, і захисток, і гордість, і розрада в годину смутку. Люблю тебе і в гніві, коли ти клекочеш, як вулкан, і гримиш громами на ворогів,і вбити можеш словом єдиним, як блискавкою.»

-        -   Гарно написано. Мені ще цей вірш приглянувся, може, використаємо:

(     Кирило Линдюк «Рідна мова») Учениця (Стельмах Марія):

Багато зірочок на небі –

Зірки в космічній далині.

Немало слів у рідній мові –

Усі слова близькі мені.

Співуча, ніжна, рідна мова,

У неї серце золоте.

Барвиста, дзвІнка, веселкова,

В її піснях любов цвіте.

Цвіте розмай у рідній мові,

В саду калинонька росте.

М’яка співзвучність у вимові,

Крилате розуму слівце.

Мова – народу берегиня,

Перлина, скарб його життя.

І рідне слово – це святиня,

Незламна сила майбуття.

-          - І мені подобається. Дівчата, ось цими словами завершити потрібно наш реферат: Возняк М.С. (1917): «Один мудрець сказав такі слова: “Поневолений народ, що заховує свою мову, держить ключ від своєї тюрми у своїх руках”. Не забуваймо про се. Через рідну мову стали ми на ноги, ввійшли в сім’ю просвічених європейських народів. Щоб добре знати рідну мову, треба її вчитися змалку до гробу, в школі й поза школою, з книжок і від людей.» (М.Єременко «Слово про державні мови»)

4 клас: Читець. Ангеліна

 Споконвіку в державі, у нації

Стало добрим законом, панове:

Жить не може людина у Франції

І не знати французької мови.

То вода для людини для спраглої,

Джерело життєдайне, чудове.

Жить не може людина у Англії

І не знати англійської мови.

Читець. Анастасія

В кожній мові – квітіння конвалії,

Гуркіт грому і гомін діброви.

Жить не може людина в Італії

І не знать італійської мови.

Із колиски до миті останньої

Є в людей розуміння здорове:

Жить не може людина в Іспанії

І не знати іспанської мови.

Читець.Марія

 Хай слова вирізняються в реченні,

Як зерно, а не жмуття полови.

Жить не може людина в Туреччині

І не знати турецької мови.

Може, в мене поняття і спрощені,

Та тримаюсь такої основи:

Жить не може людина в Угорщині

І не знати угорської мови.

Читець.Юра

Жить не можна в Норвегії, Швеції,

Вже й в Прибалтиці, вже і в Молдові,

У Німеччині, в Польщі, у Греції

І не знати державної мови.

 Тож думки пропливають, як тіні,

В далину, в безгоміння Дніпрове:

Жити  не можна у нас, в Україні,

І не знать української мови.

-          Я й не знала, що в книгах є стільки всього цікавого. Наше домашнє завдання виконане

 точно на 12 балів. 

-          (до бібліотекаря) Дякуємо. До побачення!

-          До побачення, дівчатка!

Вчитель (Шведик): Наш захід підходить до завершення. Сподіваємось, усім свято сподобалось. Рідна мова - наш вірний друг і помічник протягом усього життя. Багатство мови зберігається у незліченній кількості чудових українських пісень, ПРОПОНУЮ ВАШІЙ УВАЗІ ВЕСЕЛУ КОЛОМИЙКУ, ЩОБ ОЦІНИТИ СИЛУ СЛОВА І  ДЛЯ ГАРНОГО НАСТРОЮ

(Винничок Мирослава «Коломийка»)

Наше завдання - берегти цей неоціненний дар, примножувати його, не засмічувати чужими і грубими словами.Дякуємо за увагу, участь, та допомогу.