гра "Соняшник"

Вітаю учасників та переможців!

Вперше школярі Урманського НВК «ЗНЗ І-ІІст.- ДНЗ» 3 березня 2017 р. взяли участь у Всеукраїнській українознавчій  грі «Соняшник». Було їх  шестеро.

 Для учнів та для мене це була дуже важлива і хвилююча подія. Цього року грали найсміливіші,  ті, хто попри страх важких завдань захотіли випробувати свої знання. Маю надію, наступного року уся школа гратиме. Завдання були надзвичайно цікавими, пізнавальними та навіть важкими.  Школярі мали змогу працювати самостійно, шукати відповіді серед усіх здобутих раніше знань, розвивали вміння мислити логічно. Було багато хвилювання, сумнівів та радості. Ще кілька днів опісля вчителі та  школярі обговорювали питання, шукали відповіді. Ми мали змогу дізнатись більше про нашу мову,  свою  Україну, звичаї. Переконались, що ще так мало знаємо про своє рідне слово, культуру Батьківщини, нам є до чого рости.

26 квітня відбулась ранкова лінійка, на  якій  нагородили  учасників та переможців  гри. Сертифікат учасника  та закладку отримав Гунька Мар’ян, учень 7 класу; дипломом  переможців на шкільному рівні та закладкою  нагороджено ученицю 7 класу Стельмах Марію, таким дипломом та трикутним календарем нагороджено Походжай Зоряну, ученицю 9 класу. Горді ми маленькими перемогами: дипломом ІІІ ступеня регіонального рівня та трикутним календарем нагороджено ученицю 8 класу Фангу Софію; та дипломами переможців в початковій школі, ручками, трикутними календарями відзначили учениць 4 класу Когут Олену та Атлахович Софію.  Хоч зранку було прохолодно, та щирі оплески і радість зігріли усіх присутніх.

Відгук Походжай Зоряни: «В нашій школі вперше відбулася гра "Соняшник". Завдання були з української мови, літератури,  історії України. Як на мене, питання були не з легких. Але дуже цікаві. Хвилювалась, переживала, щоб правильно відповісти. За одну годину дуже важко зібратися і згадати те, що вчили, чули і бачили  швидше. Але в момент, коли зачитуєш деякі запитання ,відповідь приходить сама. Я дуже рада, що взяла участь в грі, адже за одну годину пригадала вивчене протягом багатьох років, зрозуміла, скільки ще можу дізнатись нового.»

Висловлюю щиру подяку організаторам  гри та тим, хто складав завдання. Ви даєте змогу учням відчувати себе частинкою всієї України, справжніми українцями, які багато знають та ще більше хочуть дізнатись про Батьківщину.  Ця гра духовно збагачує дітей. Виховує повагу до рідної землі та людей, до себе. «Соняшник» - це ще одна сходинка для творення себе як людини. Дякую за можливість грати.

Шведик Руслана Володимирівна, 

координатор гри «Соняшник»

 в Урманському навчально- виховному комплексі 

«загальноосвітньому навчальному закладі І-ІІ ст. – дитячому навчальному закладі» Бережанського району Тернопільської області

Червоні маки своїми руками

Школярі та вчителі Урманського НВК "ЗНЗ  І-ІІст.- ДНЗ" цього тижня виготовили власноруч зі стрічки,ниток та  гофрованого паперу  брошки квіти маку. В мережі Інтернет є безліч фото, відео, та порад, як зробити ці квіти з тканини, стрічки, фетру.

З 2005 року Генеральна Асамблея ООН 8 травня і 9 травня проголосила Днем пам’яті і Примирення присвячених жертвам Другої світової війни, а символом стало суцвіття червоного маку.

Саме цей символ – значок червоного маку прийнято одягати в дні скорботи і перемоги 8 та 9 травня. Громадські організації та орган влади закликають українців використовувати значок червоний мак в ці дні. У дні пам’яті і примирення восьмого і дев’ятого травня чимало українців мають намір одягнути  мак.

Не забуваймо рідне слово, Шевченкове слово…

Свято мови(21 лютого- Міжнародний день рідної мови ) та святкування Шевченківських днів об'єднала в одне шкільне свято для учнів 2-9 кл. До нас завітали першокласники, вихованці садочка та батьки школярів.

Тема: Не забуваймо рідне слово, Шевченкове слово…

Мета - виховання любові до рідної мови, скарбів поетичного слова, України; вшанування пам’яті видатного художника слова, патріота Т.Шевченка; формування культури мовлення через красу й багатство рідної мови

Згорають очі слів, згорають слів повіки.

Та є слова, що рвуть байдужий рот.

М.Вінграновський

Пісня "Зацвіла в долині..." акапельно (дівчата)

Ведуча(Походжай З.): Доброго дня усім! Сьогодні нас зібрало разом свято рідного слова, красивого та сильного. «Згорають очі слів, згорають слів повіки./Та є слова, що рвуть байдужий рот.» писав Микола Вінграновський

Ведуча(Стельмах О.):  Це свято, яке сьогодні відзначаємо, ми присвячуємо українській мові, щоб ще раз підкреслити, що те, чим ми повсякденно користуємося, є справжнім дивом, великим і прекрасним.

Походжай З.: Скарбе мій єдиний!Мово! З тобою я найбагатший і найдужчий в світі, без тебе – перекотиполе, що його вітер несе в сіру безвість, в імлу небуття.

Ведуча:  Письменники, вчені, художники переслідувалися за вільнодумство й любов до рідної землі та її мови. О мово! Через і та через ї /Чи пак, через одну та дві сльозини /Іти на Соловки та Сингаї/За «гріх» судилось не одному сину.

Походжай З.: Одним із  таких синів нашої держави був Тарас Шевченко.

Учениця:     (Мацишин О..)                            З.Бебешко, «Українській мові».

 Слово рідне моє, запашне, барвінкове,

Ти зі мною завжди: і в натхненні й труді,

 Ти гучне і надійне, таке веселкове,

 В тобі сили злилися мої молоді.

Таке ніжне, як запах цвітіння калини.

Той, хто любить тебе, той не зрадить повік,

Не забуде поля і гаї України,

Тому вистачить щастя на цілий свій вік.

Бо життя неможливо любити без слова,

Пустоцвітом ростимеш в степу край села,

 Бо святая з святих на землі — рідна мова,

Що з малечого віку у серці цвіла.

Неможливо любити народ, Україну

Без твого аромату, о слово, мій цвіт,

Я ж тобі присягаюся, мово єдина,

На любов і на вірність на тисячу літ!

Походжай З. : Мова українська – це і степ широкий,

                 Це сади вишневі, і гаї, й ліси.

Ведуча : Мова українська – океан глибокий

               Мудрості народу – вічної краси.

Походжай З.: Мово моя, непокірна і мила,

Ти все живеш і дзвениш.

Скільки рубали крила,

Думали – не полетиш!

Ведуча: Скільки тебе заставляли мовчати,

Скільки палала в вогні!

Мово моя, ти народом почата,

Ти у народі живеш і в мені.

Походжай З..   А коли з'явилась мова? У якого племені чи народу? Де? За яких обставин? Протягом віків вчені намагалися відповісти на ці питання.

 Ведуча. У сиву давнину навіть проводилися жорстокі експерименти.

    Так історик Геродот (VІ-V ст. до н.е.) розповідає, що єгипетський фараон Псамметих наказав тримати новонароджених дітей без спілкування з людьми, їм давали їжу, але з ними не розмовляли: фараон хотів дізнатися, яким буде перше слово, що вони вимовлять і дочекався. Це було щось схоже на «бекос» (діти пробелькотіли його, побачивши хліб). Фригійською мовою це буцім-то означало «Хліб». Фараон зробив висновок, що найдавнішою мовою є фригійська, а за нею з'явилась єгипетська.

 Походжай З..  Під впливом християнської релігії виникла думка; що першою мовою була давньоєврейська, а від неї походять всі інші. Адже, за Біблією, всі люди — нащадки Адама, а він розмовляє саме цією мовою.

     В 60-ті роки нашого сторіччя з'явилася думка про те, що людина запозичила звуки мови у тварини. Науковці вивчали «мову» бджіл,  дельфінів, вовків, комах (наприклад, польових коників), порівнювали їх з людською.

  Ведуча. Можливо, колись в майбутньому вчені зможуть відповісти на питання, як виникла мова, яка була першою, які звуки, слова з'явились спочатку, які -  пізніше. одне зрозуміло: мова виникла тоді, коли вже були племена, причому майже кожне плем'я мало свою мову. У сусідніх племен мови були ще близькими, але що далі одне від одного жили племена, тим більше відрізнялися їхні мови. наша мова успадкована від мов племен, що населяли Київську Русь.

  Походжай З.  Але ж коли вона виникла? Точної відповіді на це питання немає. В IX ст. було винайдено письмо, складена слов'янська азбука (Кирило і Мефодій були її авторами). Але володіли нею спочатку церковнослужителі. З'явилась писемна церковнослов'янська мова. За записами цією мовою ми можемо приблизно визначити, коли ж з'явилась українська мова — очевидно, ще до XI ст.Сучасна українська літературна мова остаточно склалася на початку XIX ст. Зачинателем її був І. Котляревський, а основоположником — Т. Шевченко.

Учениця (7кл.)Стельмах Марія: …Не одцурайтесь своєї мови

                   Ні в тихі дні, ні в дні громові,

                   Ні в дні підступно мовчазні,

                   Коли стоїш на крутизні

                   Один, чолом сягнувши птаха,

                   Й холодний вітер попід пахви

                   Бере і забиває дих,

                   Щоб ти скорився і притих.

                   Не одцурайсь, мій сину,

                   Мови. У тебе іншої нема.

                   Ти плоть і дух – одне-єдине

                   Зі словом батьківським – Людина,

                   Без нього – просто плоть німа.

                   Без мови в світі нас – нема!

Монолог Мови(Фанга Софія):   Я невтомна й працьовита,  не омину  жодного закутка, жодної оселі. Загляну і в карпатські гори , і в поліські простори , покружляю  дзвінкою луною і по Наддніпрянщині,  і в деснянських долинах. Не шкодую  ні сили,  ні багатоголосих барвів, дарую всім і кожному частинку своєї самобутньої незрівнянної душі. Ніжними ліричними співанками, войовничими гімнами і просто старовинними стрілецькими піснями перекочувалася в степовому різнотрав’ї. Свіча надії ще палахкотить у моєму серці, і сію , сію свою запашну житню любов і колоскове мелодійне слово з гірким калиновим присмаком . Допоки жию я дзвінка і солов’їна , доти топтатимеш ряст і ти…

Гра для глядачів.

Походжай З.: Зараз ми хочемо перевірити, як ви знаєте рідну мову. Перше завдання. Продовжіть речення: Найбільше дров можна наламати ... (пером).

Ведуча: Спочатку писали каменем, потім - пером і нарешті дійшли до... (ручки).

З тих пір, як з'явилася писемність, світ людей поділився на тих, що пишуть, і тих, хто ... (підписується).

Походжай З. Якщо хтось називає тебе людиною з великої літери, то ... (обов'язково перевір, з якої літери починається він сам).

Ведуча: Друге завдання. Дайте відповіді на запитання: Які 3 слова об'єднують 33 букви?(Відповідь. Абетка, азбука, алфавіт.)

Походжай З.:   Одна з букв веде себе найскромніше. Вона тиха, м'яка, самостійно нічого не вирішує і не вимовляє ні звука її вважають безголосою, завжди згадують однією з останніх. А ви­являється - це одна з найактивніших букв. Без неї не може в багатьох випадках виявити себе аж  9 фонем. Яка це буква?(Відповідь. Знак м'якшення: ь.)

Ведуча: Назви скількох букв починаються з Е? Назвіть ці букви.(ел,ем, ен, ер, ес, еф)

Походжай З.: І останнє запитання. Найскладніше. У якому слові є сто літер п?(Відповідь. Стоп.)Дякуюємо за відповіді. Є нам усім чого ще навчатись.

Виходять ведучі. Заходить сумний Тарасик, кличе овечок. Сумний сідає під деревом.

Сценка./ Тарасик(7кл Назар Махіброда), Хлопчик(2 клас Артем), Запорожець(7кл Гунька М.)/

Хлопчик: Не плач, Тарасе. Послухай, я тобі велику таємницю від­крию, тільки нікому не розказуй, бо біда тобі ж самому буде!

Тарас: Ну, яка в тебе може бути таємниця?

Хлопчик: У мене сестричка народилася, то я вночі підслухав, як ба-ба-повитуха пророчила матері про долю малої. Вона, знаєш, перш, ніж увійти до хати, де має дитина народитися, у вікно дивиться і в ньому бачить тієї дитини долю.

Тарас: Нема в мене долі. А про твою сестричку мені й не цікаво слуха­ти. Яка тут може бути таємниця?

Хлопчик: Є, є таємниця! Баба й про твою долю матері розповіла. Ка­же, що як глянула колись у ваше вікно, мало не зомліла. Сидить, каже, кругом стола повно панів, а між панством - мужик стоїть, вичитує щось із паперів. А вони на нього кулаками махають, а підійти бояться. Коли це, де не візьмись, щось таке, як цар у короні, та як не схопляться з тим мужиком за барки: той за груди, а той за шию.

Тарас: А далі що?

Хлопчик: А далі баба розповідати побоялася. Казала, що ти неабияка дитина. Казала, що уже народився такий, що волю в панів одніме... Каза­ла, що. може, це якраз ти...

Тарас: Волю? В царя відібрати, а людям дати?! Ех, якби я мав таку силу! Моя мама від тяжкої панщини померла, батька по місяцеві дома нема, бо все його кудись пан посилає, все кудись відправляє... А в хаті злидні несказанні...

Хлопчик: Женімо, Тарасе, отару! Поночіє...

Тарас: Не пожену. Заночую отут під зорями в полі. Може, хоч мама присниться або козаки. Козаки мені часто сняться, особливо один, ста­резний і сивоусий.

Хлопчик: Тоді добраніч, Тарасику! Я тобі вранці хліба принесу!

(Тарас вкладається під тополею, вкривається свиткою, засинає. З глибини сцени виринає старезний запорожець. У руках у нього дві великі книги. За­порожець сідає коло Тараса, гладить його по голові і сам до себе промовляє):

Було колись - в Україні

Ревіли гармати:

Було колись - запорожці

Вміли панувати.

Панували, добували

І славу, і волю:

Минулося - осталися

Могили на полі.

(Тарас прокидається, здивовано дивиться на козака, котрий наче не помічає хлопчикового здивування і продовжує):

Не вернуться сподівані.                   Смійся, лютий враже!

Не вернеться воля.                         Та не дуже, бо все гине, -

Не вернуться запорожці.                 Слава не поляже.

Не встануть гетьмани.                     Не поляже, а розкаже.

Не покриють Україну                     Що діялось в світі.

Червоні жупани!                            Чия правда, чия кривда

Обідрана, сиротою                         І чиї ми діти.

Понад Дніпром плаче:                    Наша пісня, наша дума

Тяжко-важко сиротині.                    Не вмре, не загине...

А ніхто не бачить...                        От де, люди, наша слава,

Тільки ворог, що сміється...             Слава України!

(Пригортає Тараса і наче показує хлопчика глядачам, продовжуючи):

Без золота, без каменю. Без хитрої мови. А голосна та правдива. Як Господа слово...

Тарас: Ви знову прийшли? Ви мені принесли ці грубезні книги?

Запорожець: Коли б волею якоїсь казкової сили наш народ постав перед необхідністю з-поміж уcix людських книг вибрати дві, то мав би узяти Біблію та "Кобзар". Без першої він був би неповноцінний морально, без другої - немислимий і недолугий як народ, "Кобзар" - це Євангеліє від Тараса.

Тарас: Від Тараса? Але мій дідусь ніколи не читав Євангелія від Тара­са. Читав від Івана, Луки, Матвія, Марка...

Запорожець:Євангеліє від Тараса напишеш ти!

Тарас: Я? Але ж я не апостол! Я - кріпак. Я - сирота, козаче, і в мене нема нікого-нікого, хто б вивів мене в люди...

Запорожець: Нікого? В тебе є Україна. У тебе є Бог. У тебе є народ. Це багато, хлопчику, дуже багато. Україна стане твоєю Голгофою, воля - твоїм хрестом. Ти будеш розіп'ятий за свою Вітчизну і воскреснеш через неї... Сила твого слова, Тарасику, буде божественною. Цим словом ти врятуєш народ від німоти. Кожне твоє слово підтримуватиме волю, наше національне небо.

Ведуча

Шевченків біль. Він протинає нас.

І гнівом вибухає в кожнім слові.

І крізь віки іде сумний Тарас

Предтечею в терновому вінкові.

Щовесни, коли тануть сніги

І на рясті засяє веселка,

Повні сил і живої снаги

 Ми вшановуєм пам'ять Шевченка.

Походжай З. Безперечно, Шевченко - духовний символ України. До нових і нових поколінь він приходить разом із усвідомленням ними дійсності. Із дитячих літ, неначе святе

писання, убираємо ми в душу його полум'яні пророчі рядки Великий Кобзар і сьогодні незримо присутній у нашому житті, звертається до нас усіх зі своїми безсмертними думами

Пісня 

Ведуча

В дні перемог і в дні поразок,

Щасливі дні і в дні сумні

Іду з дитинства до Тараса,

Несу думки свої земні.

 Коли в душі моїй тривога,

Коли в душі пекельний щем,

Іду до нього, до живого

У всесвіт віршів і поем.

Походжай З.Крізь вітер злий карбую кроки

І чую серцем кожну мить,

"Реве та стогне Дніпр широкий",

Щоб розбудити всіх, хто спить

виступ учнів 2 класу. 

"Реве та стогне Дніпр широкий","Садок вишневий коло хати" (ін. вірші на вибір класовода)

Учень. Вадим Сосовський

Вдивляючись в поетову судьбу

Із кожним роком глибше і пильніше,

Я думаю : а що, коли б він був

Всього лише художником, не більше?

Домалювався б і до нагород,

До визнання, бо ж хист мав величезний.

Але ж за ним стояв його народ.

Німі раби стояли за Шевченком.

За них сказав. За нас усіх сказав.

Сказав за всі прийдешні покоління.

Його свята апостольська сльоза

Пропалює чорнобильське каміння.

Якби мовчав... Та не гнівив...

Та малював… То мав би й нагороди...

То був би тільки дзеркалом доби,

А став душею рідного народу.

...Конкурс читців поезії. 5 клас

Учень. Назар Мартиняк.Омелян Чорноус. "Пробач нам, Тарасе!"

Пробач нам, Тарасе, правнукам змореним,

За покору заблудства і страх,

Що так довго були нечестивим покорені,

Що зганьбили прадідівський прах.

Ми в найтяжчі роки розмовляли з тобою,

Брали в руки священний "Кобзар".

І словами твоїми, як водою живою,

Ми гасили зневірення жар.

Ти хотів, щоб тебе в сім'ї вольній згадали ми.

Якщо бачиш і чуєш, то знай:

Ми зібрали святий урожай.

Віще слово твоє й дотепер не втомилося,

В яничарські пробилось серця.

Україні у світле дорога відкрилася

Та, якій вже не буде кінця.

Щоб в майбутньому ми твоїм словом, не молотом,

Пробивались до правди в житті,

В "Кобзарі" будуть літери з чистого золота,

Бо й насправді вони - золоті.

Конкурс читців поезії.8-9кл.

Пісня

 Походжай З.. Опанування рідної мови - це передусім праця.
Саме від нас з вами залежить щаслива доля українського слова.
Дороги пізнання збагатять нас, мова заграє новими гранями краси і довершеності. 

Ведуча. Прислухаймось до народного слова, прислухаймось до слів Шевченка. Бережімо, шануймо, любімо нашу мову, рідну країну. Дякуємо усім, що уважно слухали-дивились та брали участь у шкільному святі.