9  листопада – День української писемності  та мови. 2014 рік

 Українська мова - наше багатство

Мета: формувати розуміння того. Що українська мова – наш скарб, без якого не може існувати ні народ, ні Україна як держава. Розширювати знання про красу та багатство української мови. Пробудити почуття національної гідності. Виховувати любов до української мови та рідного краю.

Хід заходу

Вчитель: (Шведик Р.) Щиро вітаємо всіх гостей і запрошуємо на наше свято рідної мови.

Вчитель:(Кухарська О.) Поетеса Наталка Білоцерковець сказала, що наша мова «Хвилями дніпровськими люблена, голублена сивими дібровами. З колоска пахучого, з кореня цілющого. Із усмішки і сльози, сонця, вітру і грози.»

Вчитель: (Шведик Р.) Як море починається з ріки – так слово українське з писемності. Наше слово набирало сили на пергаментах Нестора літописця, шліфувалося у творах Сковороди, поглиблювалось під пером Шевченка, удосконалювалось Коцюбинським, Лесею Українкою.

Вчитель:(Кухарська О.) Найбільше і найдорожче добро кожного народу – це його мова. Ота жива схованка людського духу. Його багата скарбниця, в яку народ складає і своє життя, і свої сподіванки, розум, досвід, почування.(Панас Мирний)

Вчитель: (Шведик Р.) Кожна епоха дарує людству нові винаходи і відкриття. Але найбільшим винаходом людства було письмо. Писемні знаки дали людям можливість зберегти істинне знання. Адже саме завдяки писаному слову люди збагнули світ і своє місце в ньому.

Ведуча: (Жачко Оксана) Рідна мова – це мова, що першою засвоюється дитиною і залишається зрозумілою на все життя. Рідною прийнято вважати мову нації, мову предків, яка пов’язує  людину з її народом, попередніми поколіннями, їхніми духовними надбаннями.

(Звучить пісня у виконанні усіх учасників свята. Степан Галябарда, Олена Слободянка «Мови чарівний голос»)

На ріці життя тихо меле млин часу

І у вишині зорі по одній гасить,

Та запалює замість них нові знову,

І несе у світ пломінкий вогонь слова.

Слово мовили знов мої вуста, слово -

Як бусинками, ними виграє мова.

Приспів:

Зорі і світи сіли край мого столу -

Слухають її, мови, чарівний голос.

Причасти мене розмовою українською мовою,

Зачаруй мене славнозвісною українською піснею, |

Причасти мене розмовою українською мовою,      | (2)

Зачаруй мене ніжною українською піснею.        |

Засвітає день квітами пісень ясно,

Літо щедре йде сто надій цвіте рясно.

З рідної землі б'є вже джерело знову,

І течуть слова у дзвінкий кришталь мови.

Ведуча: (Відзівашець Наталія) 9 листопада наша країна святкує День української писемності та мови. Це свято було започатковано Указом президента України № 1241/97 від 6 листопада 1997-го, у якому говориться: «На підтримку ініціативи громадських організацій та з урахуванням важливості  ролі української мови в консолідації суспільства постановляю: «Установити в Україні День української писемності та мови, який відзначати щорічно 9 листопада в день вшанування пам’яті Преподобного Нестора Літописця.»». 

Ведуча: ( Жачко) Корені українського слова проросли з найдавніших діалектів праслов’янських племен,   рясними пагонами розвинулися з часи

Давньоруської держави. Древнє слово квітами-перлами розцвітало у найдавніших пам'ятках культури Київської Русі, у полемічних творах, у красному письменстві різних часів.

Ведуча: ( Відзівашець) З часу винайдення писемності фактично почався період документальної історії людства, тому стало можливим не тільки передавати мовну інформацію на відстані, але й закріпити її в часі.

Ведуча: ( Жачко) Перші спроби письма відносяться приблизно до 35-50 віків до нашої ери Спочатку це було гілочка пальми - знак миру. Потім - схематичне зображення предмета чи якогось явища, і нарешті - ієрогліфи. Прямим попередником слов'янської мови - є алфавіт, створений великими просвітителями слов'ян -братами Кирилом і Мефодієм.  Існує два різновиди старослов’янських писемних знаків: кирилиця (на честь першовчителя слов'ян ) і глаголиця .

Кириличний алфавіт з XI ст. широко застосовується в історичній та світській літературі східних слов'ян. Від давньоруського періоду його успадкували всі три східнослов'янські народи: російський, український і білоруський.

В історії кириличного письма розрізняють три періоди: устав, півустав і скоропис. У середині XVI ст. у східних слов'ян виникає друкарство, друкований алфавіт створений з деякими змінами, на основі півуставного письма. Перша датована книга під назвою "Апостол" надрукована в Москві в 1564 р., в Україні - у Львові - 1574 р. Іваном Федоровим. У 1708 р. старий друкарський алфавіт зазнав реформ. Петро і ввів нову систему знаків - гражданку. З нього усунені деякі зайві літери. Писемність звільнилася від складної системи знаків наголосу

Ведуча: (Відзівашець Наталія) Прочитаймо разом (гості мають текст «Абеткової молитви»).

Молитва абетковя [Азбучна молитва]

Аз молюся словом сим до тебе, 
Боже мій, що сотворив на світі 
Видимі й невидимі істоти, 
Господи, пошли Свого на мене 
Духа, щоб зродив у серці Слово, 
Єже буде для добра всім сущим 
Животворне мудрістю Твоєю. 
Затверди Закон ясний світильник 
І дорогу праведного Слова, 
Й рід слов'янський сподоби хрещений, 
Кротких тих, котрі людьми Твоїми 
Ласкою твоєю нареклися 
Милості вони Твоєї просять. 
Нам дай, Боже, всемогутнє Слово, 
Отче, Сину й Найсвятіший Духу, 
Прагнучи од Тебе допомоги, 
Руки вознесу свої до Неба, 
Силу й мудрість дай Твою черпати, 
Тільки ж Ти даєш снагу достойним, 
Упаси нас, Боже, од спокуси, 
Фараонської важкої злоби, 
Херувимську мисль подай і розум, 
Царю наш Небесний, хочу славить 
Чудеса твої предивні, вічні, 
Шестикрильної снаги спізнати, 
Щедре діло, Вчителем твориме, 
Юному й похилому доступне; 
Язиком новим хвалу воздати і Отцю, і Сину, і Святому Духу, і нині, і прісно, і на віки вічні амінь.

Вчитель: (Шведик Р.В.) Завдання для гостей. Ящик із загадковим предметом.

У ящику предмет, що по-різному називається українською й російською мовами, хоч обидва слова походять від одного давньоруського кореня.  З’явилося це слово в давньоіндійській мові, звучало приблизно як, „ шаккара ” й означало „ пісок ”. Згодом воно потрапило до Персії, потім до Аравії, звідти – до Італії. Потім його було запозичено німцями. Від німців слово потрапило до поляків, а вже від поляків запозичили ми. Що ж у ящику? (відгадують гості) ( Відповідь. Українською мовлю – цукор, російською мовою – сахар. В українську мову слово потрапило через польську ( цукер ), до яких воно потрапило з Аравії ( сак кар)).

Ведуча: ( Жачко) У Київській Русі книги цінувалися, як рідкісні скарби. Мати  декілька книг означало володіти цілим багатством. “Повість минулих літ” називає книги “ріками, які наповнюють всесвіт мудрістю незмірної глибини”. “Якщо старанно пошукати в книгах мудрості,- зазначив літописець,- то знайдеш користь душі своїй”.

Ведуча: (Відзівашець) Вперше українську народну мову було піднесено до рівня літературної наприкінці ХVШ століття з виходом у 1798 році першого видання "Енеїди" Івана Котляревського, який вважається зачинателем нової української літературної мови. Так Котляревський у щасливий час
Вкраїнським словом розпочав співати,
І спів той виглядав на жарт не раз,
Та був у нім завдаток сил багатий.
І огник, ним засвічений, не згас,
А розгорівсь, щоб всіх нас огрівати.

Учень: (Назарій Махіброда)

«Моя мова» В.Асауленко

Спасибі священній цій мові ,

Що серцю – життєва струя ,

На ній всі пісні колискові

Співала матуся моя.

             Звучить наша мова повсюди.

             На всіх континентах Землі ;

             Я вас запевняю , о люди –

             Вона наймиліша мені.

Як пісня весни солов’їна

В зеленім гаю за селом,

Так мова моя українська

Наповнює душу теплом.

Ведуча: (Жачко) Сила слова безмежна. Особливо, коли воно живе, іскристе, емоційно виважене. Коли воно співуче, як «проміння ясне», а могутнє, «як хвилі буйні».

Учениця: (Стельмах Оксана)

                   Хто сказав, що наша мова груба?

                   Груба лиш тому, кому не люба

                   Де іще від матінки – матусі

                   Ти почуєш: спатоньки – спатусі?

                   Ну яка на світі знає мова

                   Зменшувальні форми дієслова?

                   Хоч у нас і кажуть, що невістка

                   Буцімто чужа у хаті кістка,

                   Та недавно ув одній господі

                   Чув таке я, що повірить годі.

                   Каже до невістоньки свекруня:

                   «Ти вже хочеш їстоньки, Віруню?»

                   Хто ж сказав, що мова наша груба?

                   Груба лиш тому, кому не люба.

                   Ну скоріше, незбагненна мова,

                   Лагідно – чарівно – загадкова .

                   Де ще в світі є така країна,

                   Як терпляча Україна – ненька,

                   Щоб у тих, хто їй завдав руїни,

                   Звала незлобливо – воріженьки?

(Звучить пісня "Мова у серці народу", сл. Н.Красоткіної).Дівчата

1. Неначе юна зоря світанкова,
Ти лісами, степами ідеш.
Українська чарівная мово,
Ти у серці народу живеш. (Двічі)

2. Мелодійна моя, промениста,
Як земля, твій багатий словник.
Українськая мово пречиста,
Ти ж у серці народу навік! (Двічі)

3. І, як промені сонця, чудова,

Ти у світі ніколи не вмреш,

Українська чарівная мово,

Ти у серці народу живеш.

4. Українська прабатьківська мово,
До зірок через терни ідеш.
Рідна мово моя пелюсткова,
Ти у серці народу живеш! (Двічі)

Учениця: ( Маркович Олеся) Білоус «Дивне розмаїття»

Д руже милий, ти помітив 
до краси людську любов? 
Скільки є на світі квітів — 
стільки є на світі мов. 

Холоди чи хмари грізні — 
розцвіли в погожі дні 
квіти різні, ранні й пізні, 
восени і навесні — 

і червоні, як троянди, 
і рожеві, як піон, 
і зелені, як лаванди, 
і фіалкові, як сон. 

Так і мови: ті, мов квіти, 
що буяють між осель, 
інші — ті, що рвуть граніти 
ломикаменем між скель. 

На душі в людини свято: 
як чудово, що вони 
різні всі, що їх багато, 
квітів сонця і весни. 

У барвистім розмаїтті 
мови — дивна дивина. 
Порожніш було б на світі — зникла б навіть хоч одна. 

Дуже сильна — ти помітив? 
до краси людська любов. 
Скільки є на світі квітів — 
стільки є на світі мов.

Учень: ( Гунька мар’ян)

Слова я чую барвінкові,

І серце щедро завмира,

Так, ніби сонце, у струмкові

Сміється спалахом земля.

Того освітленого дива,

Яке у рідній мові є –

Душа вогненна і правдива,

Що первоцвітом виграє.

Моя ти пісне калинова,

Моя ти зіронька свята!

Живи, цвіти, вкраїнська мово!

Зціляй і душу і вуста.

Учениця: ( Стельмах Марія)

Шануємо і бережемо мову

За влучність і дотепність мудрих слів,

За правду і за щирості основу, |

За милозвучний, ніжнотонний спів.

Не лиш за те, що ніжнокольорова,

Ласкава, ніби материнський спів,

А ще й тому, що наша рідна мова —

Це спадщина від предків і батьків.

А ще й тому, що люба Україна —

Для нас омріяний прекрасний рай.

І просто через те, що Батьківщина —

Це наш єдиний в світі рідний край.

Запам'ятай же кожний: знову й знов

Щоденно, як молитву, повторяй:

«Клянусь любити вірно рідну мову

І наш єдиний в світі рідний край».

Весела хвилинка

Походжай Зоряна і Баран Наталія

№1

-         Зоряно, у твоїй письмовій роботі аж десять грубих помилок! Чи не могло б їх бути менше?

-         Могло б, якби робота була коротшою

№2

-         Чому ти не відповідаєш? Що дуже важке запитання?

-         Ні, не запитання. Відповідь

№3

-         Наталю, ти вивчила однину і множину?

-          Вивчила.

-         Тоді скажи: штани – однина чи множина?

-         Вгорі однина, а внизу – множина.

Фурдига Катерина і Фанга Софія

 №4

-         Софійко, як буде минулий час від слова прокидатися?

-         Спати.

№5

-         Який це час: я вмиваюсь, ти вмиваєшся, він вмивається?

-         Неділя.

№6

-         Що таке пряма мова?

-         Це коли людина про щось говорить відверто.

-         Наприклад?

-         Я не вивчив уроку.

№7

-         Слово мати якого роду?

-         Як у спідниці – жіночого, як у штанах – чоловічого.

Учень: (Гунька М.)

Збережім цю мову!

Збережім цю мову!

Вона того варта!

Милу і чудову

Її вчити варто.

Говорім красиво,

Щоб кохане слово

Стало справжнім дивом –

Дивом волошковим.

Говорімо, друзі,

Правильно і просто,

Щоб жилось не в тузі,

Не було тривожно.

Учениця: (Фанга Софія)

Не ламаймо слово,

Не верзімо дурниці,

Не робімо з мови

Суржик – небилицю.

Мова ж така гарна,

Вона душу має;

Трудиться не марно,

Хто її вивчає,       

Хто, немов дитину,

Її щиро любить;

Мову тую милу

Тільки той загубить,

Учень: (Слобода Іван)

Хто її боїться

І не розуміє,

Хто словесне сміття

Замість неї сіє.

Не цураймось мови,

Вчімось розмовляти,

Щоб слова чудові

Вміли оживати;

Щоб усім народам

Піснею звучала

Мова наша горда,

Мова величава.

(Звучить пісня. Стельмах Марія, Стельмах Оксана «Гімн українській мові»)

Так багато різних мов існує в світі,

Знають добре навіть це маленькі діти.

Кожна кращою є для свого народу,

Богом українська дана в нагороду!

Всім гостям ми раді, хто повагу має,

До традицій наших й мову хто вивчає.

Тим, кому до українського байдуже,

Ми не подамо руки з тобою, друже!

Стань поруч і заспіваймо, брате,

Мову батьківську всім треба знати.

Мову держави, в якій живемо,

Прапор якої у світ несемо!

Хто б ти не був і якої віри,

Насамперед ти є українець!

Тож гідним будь України-неньки,

Мову козацьку люби серденьком!

Ти не будь в своїй державі яничаром,

Що несе Вкраїні лихо і покару.

Мову продає, що від дідів зосталась,

Віру віддає чужинцям на поталу.

Але станем ми пліч-о-пліч проти змови,

Занедбати не дамо своєї мови!

Всі ми патріоти неньки України,

В нас вона одна і мова в нас єдина!

Учениця: (Винничок Мирослава)

Говоріть, як колись вас навчала матуся,
Говоріть, як навчав у дитинстві татусь,
Легко так, вільно так, щоб слова були в русі,
Не тримайте слова, віддавайте комусь.

Щиро так, м’яко так, починайте казати,
Як воліла б відкритись ваша душа.
Може хочеться їй у словах політати
Привітати когось, а чи дать відкоша.
Слів у мові мільйон, вибирайте найкращі,
Кожне з них, лиш торкни, – як струна, виграва,
Зрозумілі, вагомі й усі вони ваші –
Мелодійні, дзвінкі, українські слова.
Говоріть про любов і про віру у щастя,
Уникайте мовчання, нудьги і ниття,
Говоріть, хай в розмові слова веселяться,
Говоріть і продовжуйте мові життя.
(Олесь Лупій “Говоріть”)

 Вчитель: (Шведик) Ось і підходить до кінця наше свято. Ми живемо на чудовій землі, багатій мальовничій – на нашій славні Україні. Любімо свій край та рідну мову! Дякуємо вам, дорогі діти, що так гарно підготувалися. Хочемо, щоб ви завжди пам’ятали про багатство, яке є у кожного з нас, - рідну мову. Дякуємо гостям, котрі уважно слухали і підтримували.

·        Шведик Руслана Володимирівна